Історія музею

Запорізький обласний краєзнавчий музей засновано у грудні 1921 р. Його першим завідуючим був відомий краєзнавець, археолог, етнограф і фольклорист Я. П. Новицький.

У січні 1922 р. для розміщення музею було виділено приміщення Народного Дому. Я. П. Новицьким проводилася активна робота по створенню колекцій музею. Їх склали знахідки Я. П. Новицького, зібрані ним під час археологічних та етнографічних розвідок, речі музейного значення, які зберігалися в учбових закладах міста, архіви колишніх установ Олександрівська. До середини 1922 р. була визначена структура фондів музею: кам`яний вік, бронзовий вік, залізний вік, історична епоха, класичні старожитності, нумізматика. При музеї було сформовано історичний архів з матеріалами від 1797 до 1858 рр.; науково-історичну бібліотеку; газетний архів (1901 – 1922 рр.). 15 червня 1923 р. було відкрито першу експозицію музею, яку за перший місяць роботи відвідало 166 чоловік. Активна діяльність музею припиняється у зв`язку зі смертю Я. П. Новицького у травні 1925 р.

Новий етап історії музею пов`язаний з ім`ям літератора, художника і краєзнавця М. Г. Філянського, який у 1931 р. енергійно взявся за створення у Запоріжжі музею історії Дніпрогесу. Музей від самого початку формувався як краєзнавчий і після утворення у 1939 р. Запорізької області отримав статус обласного. Активна діяльність колективу музею дозволила за короткий час зібрати чудову колекцію, в якій зберігалися матеріали з історії Запоріжжя від найдавніших часів до будівництва Дніпрогесу та соціалістичного міста. За часів керівництва М. Г. Філянського музей був справжнім центром краєзнавчої та екологічної роботи місцевих дослідників. Восени 1937 р. органи НКВС звинуватили керівництво музею у антирадянській контрреволюційно-терористичній діяльності і розгромили краєзнавче товариство. Директора музею М. Г. Філянського розстріляли, а наукові співробітники Ф. Т. Камінський та М. С. Мушкет були репресовані.

Під час Другої світової війни в окупованому Запоріжжі колекції музею були повністю втрачені. Від довоєнного музею випадково збереглися лише дві корабельні гармати першої половини XVIII ст.

У січні 1944 р., після звільнення краю від нацистів, музей відновив діяльність спочатку у м. Мелітополі. Там він розташовувався в одному приміщенні із місцевим історико-краєзнавчим музеєм до вересня 1948 р. У червні 1949 р. музей відкрив першу повоєнну експозицію у обласному центрі у невеликому будиночку по вул. Поштовій, 53. Більш пристосоване приміщення по вул. Незалежної України йому було надано у лютому 1950 р., коли в музейній колекції нараховувалося більше ніж 15 тис. експонатів.

В 1961 р. музей переїхав у двоповерховий будинок на центральному проспекті у старій частині міста. Тут у 1965 р. було відкрито експозицію з 22 залів природи, дорадянської та радянської історії краю. Однією з кращих і найбільшою за площею була експозиція залу, присвяченого історії запорозького козацтва. Музей користувався великою популярністю у гостей та мешканців Запоріжжя. Тільки в 1977 р. в ньому побувало 160 тис. відвідувачів.

В зв`язку з тим, що в музеї були відсутні виставковий та лекційний зали, кабінети для наукової роботи, приміщення для фондосховищ, гардеробу та інших необхідних служб, в 1977 р. влада надала музею нове приміщення. Це була будівля колишньої земської управи 1915 р., одна з найкрасивіших архітектурних пам`яток Запоріжжя, розташована за адресою вул. Троїцька, 29. В 1977 р. тут було відкрито першу краєзнавчу виставку. Але знадобилося більше 10 років для проектування та проведення повної реконструкції будівлі, з метою пристосування її для потреб музею.