В експозиції залу розміщено 330 експонатів, які збиралися співробітниками музею протягом багатьох років. Тепер ми із задоволенням надаємо можливість ознайомитися з ними відвідувачам.

Події, які відбувалися в кінці XVIII - першій половині XIX ст. на Півдні України мали велике значення для подальшого розвитку регіону. В 1770-ті рр. на території сучасної Запорізької області була побудована Нова Дніпровська укріплена лінія. Тут отримали землю в рангові дачі відомі російські сановники, офіцери, а після ліквідації Запорозького козацтва і козацька старшина – нові дворяни. Після приєднання до Росії Криму почалася інтенсивна колонізація Причорноморських та Приазовських степів. Це був час, коли тут відбулося формування багатонаціонального та багатоконфесійного населення. З різних губерній України та Росії на південь були переселені державні та поміщицькі селяни – українці та росіяни, заснували своє поселення греки з Криму, з’явилися села духоборів. На острові Хортиці та в Хортицькому урочищі, на річці Молочній були надані землі першим іноземним колоністам – менонітам. Поруч з ними оселяли німців.

В цей період відбувалися зміни в адміністративному устрої. Територія сучасної Запорізької області входила до складу Новоросійської, Азовської, Катеринославської та Таврійської губерній. Всі ці процеси відображені музейними експонатами в новому залі. Тут поряд с картами розміщено яскраві герби повітових міст Олександрівська, Бердянська, Мелітополя, цегла, черепиця, пічні карнизи, копії документів того часу, якір, ваги, гирі, паперові гроші, мідні та срібні монети.

В 1832 р. на території сучасного Бердянського району були виділені землі для поселення задунайських козаків, які перейшли в 1828 р. на бік Росії. З них було створено Азовське козаче військо, яке використовували для несення прикордонної служби на узбережжі. Козаки приймали участь у воєнних діях під час Кримської війни. Наказний отаман Азовського козачого війська О. М. Гладкий після відставки жив у м. Олександрівську. В експозиції представлені оригінали документів козаків Кальченка, Синька, дворянський герб О. М. Гладкого, копії документів та плану земель, наданих козакам в Приазов’ї.

В розділі експозиції, присвяченому Кримській війні, подаються різні види вогнепальної та холодної зброї, кулі, форми для відлиття куль, ґудзики з мундирів солдатів російської армії, еполети, особисті речі учасника подій Кривка К. К. та ін. Поряд з експонатами музейної колекції розміщені дві сигнальні гармати та бомби того часу з колекції Музею зброї м. Запоріжжя, люб’язно надані його власником В. Г. Шлайфером для експонування. Під час Кримської війни в менонітських колоніях було організовано лікування поранених, місцеві жителі збирали продовольство та організовано везли його в Крим, допомагали військам переправлятися через місцеві ріки. В подяку за це в колонії Нейгальбштадт було споруджено пам’ятник, зображення якого надане в експозиції.

Зверніть увагу на вітрину з речами з поміщицького побуту – посудом, столовими приборами, мисливською зброєю. Тут розміщена і унікальна монета поміщиці Глєбової з с. Обіточного, яка була в обігу у її володіннях. 

В ХІХ ст. процес заселення краю продовжувався. Тут були утворені поселення молокан, відомих успіхами у вівчарстві, євреїв, поляків. Їхні побутові речі та предмети культу займають помітне місце в експозиції.

Після Кримської війни на місце ногайців, що відкочували до Туреччини, були поселені болгари і албанці, які займалися тут землеробством, городництвом, садівництвом, виноградарством, вівчарством, шовківництвом. Їхній самобутній мідний, керамічний та дерев’яний посуд, ткані вироби з шовку, вовни, різноманітні жіночі прикраси яскравими барвами приваблять відвідувачів музею.

В новій експозиції розповідається і про головні заняття населення краю – землеробство, чумацтво, гончарство, ткацтво, деревообробку, ковальство. З колекції музею подані плуг, дерев’яні вила, лопати, серпи, коса та інший реманент. Поряд манекени з жіночими сорочками, рушник, чекрак для змотування ниток, пристрій для тріпання льону, ковальський міх та вироби з заліза. Поруч відкрито демонструється ярмо для волів та колесо від чумацького воза.

Остання вітрина експозиції розповідає про розвиток культури краю. Тут надані фотографії церков кінця XVIII – початку ХІХ ст., церковних книг, ікона святого Пантелеймона цілителя, натільні образки, які повинні були зцілити хворих. А поряд – медаль «За прививание оспы», заснована імператрицею Катериною ІІ. Цією відзнакою нагороджувалися люди, які займалися прищепленням віспи. В колекції нашого музею є дуже цікавий експонат – видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка 1840 р. Поряд – книги, де зустрічається опис нашого краю та подій з ним пов’язаних.